Історія клубу
Ініціатором створення Українського Американського клубу штату Вашингтон у далекому 1971-му році був Володимир Клос, саме він і став його першим президентом. Клуб був покликаний представляти українську громаду штату і вести культурно-просвітницьку діяльність.
Перший президент Клубу - Володимир Клос (1971 - 1979)
Вже починаючи з 70-х років Клуб активно відстоював права України як самостійної держави, і щорічно відзначав День Незалежності 22 січня згідно з Універсалом, проголошеним Центральною Радою у 1918 році.
Відповідна петиція направлялася до мера міста Сіетл, конгресменові від нашого штату та губернаторові. У результаті українська громада отримувала вітання і солідарність місцевої влади щодо відзначення цього свята.
“Січневі роковини в Сіятелі” Заходами Українського Американського Клюбу у стейті Вашингтон, вперше в історії цього півмільйонового міста, посадник Вес Улман проголосив день 22 січня - Днем Української Незалежности. Над зорганізуванням свята працював голова Клюбу, інж. Володимир Клос. Участь у святі взяло багато стейтових сенаторів, конгресменів, та різних достойників міста та стейту. …Співом «Ще не вмерла Україна» закінчено святкування. Присутніх – понад 500 людей. Перебіг свята і прихильний коментар передали дві телевізійні станції, радіo і місцеві часописи.
З газети «Свобода», 31 січня 1973 р.
Указ виданий мером міста Сіетл про святкування 22 січня 1974 року Дня Незалежності України, 1974 рік
Урочисте прийняття української делегації мером міста Сіетл, Вес Улманом,
1974 рік
Танцювальна група того часу «Гони Вітер» дивувала своєю майстерністю Північно-Західний регіон, набиралися класи на уроки народного танцю.
Виступ групи “Гони Вітер” в музеї Історії та Індустрії під час Різдвяних свят 1974 року
Важливим компонентом роботи Клубу тоді були мітинги на підтримку репресованої української інтелігенції, поширення правдивих свідчень про зросійщення і поневолення України, підтримка українських навчальних закладів (закупівля підручників, стипендії, спонсорська допомога на розвиток українських проектів).
Один із мітингів організованих Клубом , 1975 рік
1975 року було проведено Перший Український Північно-Західний фестиваль, знову ж таки з великим успіхом. Клуб активно залучав до роботи всіх, хто якось міг пропагувати історію, освіту, літературу та культурні традиції України, інформація про українців з’являлася в газетах, Клуб надбав собі добрих однодумців як серед діаспори, так і від представників американської влади. Про активну громадянську позицію Клубу можуть свідчити також петиції про утиски прав людини в колишньому СРСР, всебічна підтримка демократії.
З 1979 року Клубом керував Орест Даниш. У світі побільшало фундацій з вивчення української історії і літератури, активно розвивалися закордонні політичні течії на підтримку самостійної України. Клуб виділяв кошти на агітаційну роботу Народного Руху України, був організований фонд допомоги ліквідації Чорнобилїської катастрофи.
Екс-президент Клубу - Орест Даниш (1979 - 1986; 1989 - 1992)
З проголошенням Незалежності України 1991 року відкрилася нова сторінка історії Клубу. Молода держава потребувала підтримки, і члени Клубу, знову ж таки, жертвували на видання нових підручників з історії України, дитяче книговидавництво, відродження Києво-Могилянської Академії. Активну участь у роботі Клубу цього періоду бере Марія Шевченко, організовуючи збірку коштів на розвиток вищих навчальних закладів України.
Посвідка видана Клубу Києво-Могилянською Академією про пожертвування, 1992 рік
Клуб свого часу очолювали теж Олесь Криницький , Володимр Кунько, Ігор Даниш, Люба Кігічак, Євген Лемцьо. Тепер вже відзначали справжню Незалежність, мріяли про розквіт і розбудову вільної України. Організовували виставки українських митців, фестивалі, зустрічі, концерти.
Екс-президенти Клубу на святкуванні 35-ої річниці заснування Клубу, 2006 рік. Зліва направо: Олесь Криницький (1986 - 1988), Люба Кігічак (2000 - 2004), Євген Лемцьо (1994 - 2000; 2004 - 2006), Петро Дрогомирецький (2006 - 2012)
Змінювалися часи, керівники, та мета і завдання Клубу залишалися тими ж – опікуватися українською культурою, допомагати в становленні Української держави, інформувати світову громадськість про Україну, її народ, її потреби. ХХІ століття крокувало вперед, прогрес і протиріччя супроводжували шалений ритм життя. Увесь світ дізнався, яким смертоносним може бути атомна енергія, що таке нафтова залежність, як боронити демократію та захищати свої інтереси. Серед найбільш вагомих заходів, організованих тогочасним Kлубом – зустріч українського вітрильника «Батьківщина» в порту Elliott Bay та участь в акції «Хай світ пізнає Україну», виставка в музеї Історії та Індустрії «Різдво в Україні». Окрім святкування Незалежності України, річниць до Дня народження Шевченка, Клуб починає відзначати Новий Рік. Тіснішають зв’язки з Українським Конгресовим Комітетом Америки, Українським Посольством і Консульством.
Вибори Президента України в 2004 році згуртували навколо Клубу багато свідомих українців. За сприяння Клубу в 2006 році у м. Кент відкривається унікальна додаткова виборча дільниця. До Клубу все частіше звертаються з проханнями розмістити на час робочих візитів до США українських спеціалістів, професорів, науковців. Український Американський Клуб штату Вашингтон одноголосно підтримав кандидатуру професора Євгена Лемця на посаду почесного консула України в місті Сіетл. Навесні 2006 року виповнилося 8 років його сукупного президентства в Клубі, за цей час пан Євген зробив неоціненний вклад у зв’язки української та американської громад у сферах освіти, науки, бізнесу, культури і церкви.
Мітинг організований Клубом під час Помаранчевої революції, яка відбувалася на Україні, 2004 рік
З квітня 2006 року Клуб очолює Петро Дрогомирецький. 2008 року акція «Незгасима свічка» , зорганізована у Сіетлі, вразила усіх відвідувачів високопрофесійним рівнем. Відгуки з щирою вдячністю за гідне прийняття у штаті Вашингтон смолоскипу пам'яті українського геноциду Клуб отримав від президента УККА та Посла України в Сполучених Штатах Америки. 
Акція «Незгасима свічка» на вшанування пам’яті жертв голодомору в Україні у 1932-1933 роках, 2008 рік
Про наш клуб знають і в Канаді, охоче запрошують на тамтешні фестивалі, виставки та інші заходи. Клуб також виступив спонсором української команди паралімпійців на зимовій Олімпіаді в Канаді 2010 року.
Сподіваємось, історія Українського Американського Клубу штату Вашингтон буде невичерпною, як сама слава України. І ніякі труднощі не стануть на заваді продовження традицій Клубу, його зростання і плідної діяльності на благо нашої громади та наступних поколінь.